Гурт «Дивні»

про участь у проекті "Наше Різдво"

Погодились відразу, тим більше, що я хотів зробити з Тарасом спільний концерт на Різдво, і то вже не перший рік;

 

про мінуси і плюси проекту

Мінусів не бачу. може, хіба, той момент, що, хоча виконавці були підібрані гарно, але я би, скажімо. вимагав від усіх витримувати тематику при підборі творів. плюси - ну, що ж, молодці, звичайно, в першу чергу, в боротьбі за свою ідею.

 

про те чи потрібні сучасній Україні такі проекти як Наше Різдво

Потрібні, безперечно. я і сам намагаюсь робити Різдвяні концерти.

 

про Різдво

Різдво є моїм улюбленим святом, це раз, а по-друге, ми повинні вільно дихати своєю культурою, на повне своє задоволення.

 

побажання організаторам проекту

Всього найкращого.

Хорова капела «Дударик»

Збагнувши задум організаторів (Тараса Чубая, Михайла Крупієвського), значення цього проекту, роль і місце капели "ДУДАРИК" у ньому, безумовно одразу. Не могло бути і тіні сумніву оскільки назва проекту абсолютно відповідала його суті - Наше Різдво! Різдво для мене, це день народження Бога! І я, його творіння, дуже шаную цей день. А ще це можливість національної самоідентифікації мене як українця.

про участь у проекті "Наше Різдво"

Збагнувши задум організаторів (Тараса Чубая, Михайла Крупієвського), значення цього проекту, роль і місце капели "ДУДАРИК" у ньому, безумовно одразу. Не могло бути і тіні сумніву оскільки назва проекту абсолютно відповідала його суті - Наше Різдво!

 

про мінуси і плюси цього проекту

Мушу визнати, що незважаючи на кон’юнктуру "формату" організатори зуміли "зробити" РІЗДВО!!! Тобто запросити до коляди багатомільйонну аудиторію України, звучить трохи пафосно, але погодьтеся, люди колядували разом "Нова радість", в тому числі російськомовні і кияни і глядачі - КОЛЯДУВАЛИ. Це не може не зворушити!

 

про те чи потрібні такі проекти як Наше Різдво сучасній Україні

Україна дуже юна держава і дуже древня нація, такі проекти їй попросту необхідні для її духовного і соціального здоров’я. Це як чиста вода, що вперше, за довгі роки полилася з екрану центральних телеканалів. Безумовно потрібні.

 

про Різдво

Різдво для мене, це день народження Бога! І я, його творіння, дуже шаную цей день. А ще це можливість національної самоідентифікації мене як українця.

 

побажання організаторам проекту на наступний рік

Сказавши раз, мусите казати два! Робити такі проекти - це місія. Успіху у початих справах, наснаги, терпіння і кріпості.

Гурт «Мертвий півень»

Для мене завжди було родинне, інтимне свято. І досі мене зворушують спогади, як були заслонені усі штори на вікнах. Уся родина збиралася, безперечно, але, умовно кажучи, напівлегально, щоб ніхто не побачив з сусідів і щоб ніхто з них не знав про це. Тож ховалися за шторами, молилися, родинна вечеря, колядування… Все у такий напівпідпільний спосіб. Безперечно, ці традиції варто підтримувати і пам’ятати.

про участь у проекті "Наше Різдво"

Все відбулося дуже просто. Тарас Чубай знав, що у нас є пісня на вірші Андруховича з такою народною назвою «Різдвяна». І, очевидно, пропозиція взяти участь у фестивалі «Наше Різдво» була пов’язана із цією піснею. Ну і товариство, яке зібралося на проекті, відповідало… Якихось довгих роздумів не було.

 

про музичний принципу «Нашого Різдва» (що це не збірний концерт, а фестиваль) і про різдвяний репертуар

Це не просто. Але от ми (гурт «Мертвий Півень») до цього Різдва збираємось підготувати декілька абсолютно нових речей, які будуть прив’язані у той чи інший спосіб до цієї теми, до цієї пори року. І я думаю, що не ми одні такі.

 

про плюси і мінуси проекту «Наше Різдво»

Безперечним плюсом є вже сам факт, що це відбувається. Добре було б, аби концерти фестивалю проходили не лише у Києві, а по усій країні. Ну а з мінусів, як на мене, це купа охорони, рамки, металошукачі… Бар дачок. Але у нас бардачок скрізь у країні :-)

 

про те чи потрібні такі проекти як Наше Різдво сучасній Україні

Я думаю, що сьогодні Україні потрібно багато різних проектів. Можливо, не лише прив’язаних до якихось календарно-обрядових речей…
Залежить від того, хто я як це робить. Але осучаснення, безперечно, потрібно. Особливо, якщо це робиться щиро, і з любов’ю.

 

про Різдво у дитинстві

Для мене завжди було родинне, інтимне свято. І досі мене зворушують спогади, як були заслонені усі штори на вікнах. Уся родина збиралася, безперечно, але, умовно кажучи, напівлегально, щоб ніхто не побачив з сусідів і щоб ніхто з них не знав про це. Тож ховалися за шторами, молилися, родинна вечеря, колядування… Все у такий напівпідпільний спосіб. Безперечно, ці традиції варто підтримувати і пам’ятати.

 

про Різдво у дитинстві сьогодні

Нині у натуральний спосіб! Зрозуміло, багато чого залишилося. Так само намагаюся бути у ці дні з родиною. Власне, наступне Різдво буде не стільки з родиною, скільки з публікою. Ми готуємо кілька нових (можливо, нових версій народних) речей до «Нашого Різдва».

Формація «Піккардійська терція»

Від подібних творчих експериментів «Піккардійська терція» не відмовляється ніколи. Тим паче, що це не перший спільний проект із натхненником та виконавцем проекту «Наше Різдво» Тарасом Чубаєм. Ми завжди чудово співпрацювали і на репетиціях, і на сцені. Тому одразу погодилися: для нас це актуальна тематика, напрацьований репертуар.

про участь у проекті "Наше Різдво"

Славко Нудик Від подібних творчих експериментів «Піккардійська терція» не відмовляється ніколи. Тим паче, що це не перший спільний проект із натхненником та виконавцем проекту «Наше Різдво» Тарасом Чубаєм. Ми завжди чудово співпрацювали і на репетиціях, і на сцені. Тому одразу погодилися: для нас це актуальна тематика, напрацьований репертуар.

 

про мінуси і плюси цього проекту

Славко Нудик Не буду «справжнім галичанином», тому не говоритиму про мінуси. Бо, безумовно, позитиви «Нашого Різдва» миттєво скасовують якісь технічні чи організаційні огріхи. По-перше, це була дуже якісна демонстрація українських традицій у виконанні різноманітних виконавців. Запропонований репертуар відповідав запитам практично всіх поціновувачів музики: від попси до року та джазу. По-друге, аудіоряд вдало доповнювало шляхетне дійство, яке нічим не поступається західним взірцям такого жанру (знаю це з власного досвіду, бо «Піккардійську терцію» запрошують на зйомки телевізійних шоу, зокрема до сусідньої Польщі). У «Нашому Різдві» панувала гармонія між формою та змістом!

 

Роман Климовський Це вперше відбувся такий великий грандіозний проект. Можна у всьому знайти негативи так і позитиви. Важливо, що цей проект відбувся, що на нього прийшло дуже багато людей і глядачі отримали позитивний настрій та усвідомлення того, як саме потрібно святкувати Різдво. Найважливішим було те, що був професійний підхід у всіх напрямках організації «Нашого Різдва» та підбір виконавців був фантастичний, особливо телевізійна версія – це продукт, який несоромно представляти навіть закордоном. Це був дуже гарний проекти і дай Бог, щоб він продовжувався.

 

про те чи потрібні такі проекти як Наше Різдво сучасній Україні

Славко Нудик Однозначно потрібен. Але доцільно було би перефразувати у відповіді, що «Наше Різдво» потрібне як самим виконавцям, так і Українській державі. Адже співаки спочатку самостійно переживають Різдво, а тоді вже на сцені діляться власними транскрипціями цього величного християнського свята з аудиторією. Як наслідок – ми всі стаємо прототипом єдиної родини, яка зібралася за кутею та пампухами та співає колядки. Емоційно ми налаштовуємося на одну хвилю, відтак ламаємо бар’єри між Сходом та Заходом.

 

Роман Климовський Не тільки такі проекти, як «Наше Різдво», а і «Наш Великдень» і «Наше Івана Купала»…Ми повинні показувати, що ми є Нація зі своїм баченням і чіткою, твердою позицією того, що відбувається в Україні та світі. А ця позиція формується завдяки культурі в першу чергу.
Честь і хвала пану Крупієвському, що він зробив такий проект, який гідно конкурує російськомовним шоу-вогникам на нашому телебаченні. Проект «Наше Різдво» це шоу європейського рівня. Такі проекти мають робитися українцями, а не людьми, які приїжджають з Росії чи Європи і привозять коопроекти адаптовані до нашої публіки. Це має бути власний, український, якісний продукт, який ми зможемо продавати закордон. І за такими акціями, як «Наше Різдво» - наше майбутнє.

 

про Різдво

Славко Нудик Складно бути оригінальним, відповідаючи на це запитання. Святвечір проводимо у родинному колі, а всі інші дні – імпровізуємо – ходимо колядувати від однієї хати до іншої. Попри те, що вихідні дані завжди однакові, сценарій щороку змінюється.

Роман Климовський Для мене Різдво – це свято сімейне. Ми намагаємося святкувати в сім’ях і ті люди, які приходять на концерти – це також наша сім’я.

 

побажати організаторам проекту на наступний рік

Славко Нудик Організаторам можна побажати хіба доброго здоров’я, наснаги і ,звісно, розширення географії проекту.

Роман Климовський Я хочу побажати: багато працювати та далі продовжувати розвивати проект і в жодному випадку НЕ ЗАГУБИТИ Проект «Наше Різдво».

Гурт «Тартак»

Відомий український гурт «Тартак» став справжньою прикрасою фестивалю «Наше Різдво».

«Тартак» виконав композиції, що створені на основі українських аутентичних пісень в сучасній обробці. Відчуття свята і радості відчули усі слухачі вже с перших тактів, бо такі пісні, така музика рідна і сучасна водночас для всіх! Тому зовсім не дивно, що велика кількість глядачів, і особливо дітей, одразу пустилася у танок під сценою, а всі хто такої можливості не мав - підспівували та пританцьовували сидячі на своїх місцях.

Емоційність і красу музики підкреслили цікаві режисерські театральні засоби. Так, під час співу гурту, із яскравими захопливими танцями виступив балет «А6» і київський театр вогню, які по-справжньому «запалили» і здивували весь глядацький зал. Це поєднання запальної емоційної музики та захопливих номерів, створило надзвичайно яскраве та сильне враження на глядачів.

А особливою несподіванкою стало те, що Фронтмен гурту Сашко Положинський легко і органічно перевтілився із образу ведучого Ангела в образ Ангела співака! Ніхто не очікував, що ведучий Ангел у суперечці із ведучим Чортом про спів, в прямому сенсі, тут і зараз, доведе що таке «спів Архангельський»! А Ангел довів, взяв і заспівав, та ще як! Образ Ангела, що співає і танцює реп був прийнятий глядачем на «Ура!»

Виступ гурту «Тартак» став справжнім емоційним єднанням сцени та глядацького залу, глядача та музикантів, яскравим і надзвичайно сильним враженням для всіх!

Олександр Пономарьов

Коли я хрестився в 16 років, то я від сільського ховався, щоб ніхто про це не знав. Тому, в принципі, такої культури не було святкування. Ми святкували Новий рік, святкували старий Новий рік. Але я вважаю, що було неправильно. Це була , напевно, не моя проблема, а проблема взагалі усього пострадянського простору. На західній Україні ця традиція більше збереглася. Для мене Різдво і Пасха - це такі два найбільші свята, які я завжди святкую.

про участь у проекті "Наше Різдво"

«Наше Різдво» - це, гарний проект, який мав би існувати, тому що Різдво - це велике свято, на якому завжди люди радіють і співають. Тому я погодився. В мене є, якраз, гарна пісня - різдвяна.

 

про Різдво яке родинне свято

Звичайно, Різдво це родинне свято і він для того й робиться, щоб люди збиралися вдома біля екранів своїх телевізорів і слухали різдвяну музику. Це родинне свято для всіх людей….
А артисти? Нічого, ми встигаємо додому, встигаємо після концерту.

 

про мінуси і плюси проекту

Треба досвіду набиратись. Тому що це перший взагалі такий фестиваль. А по-друге, мені здається треба залучати більше виконавців українських . Тобто, мається на увазі, брати ще й перший ешелон, розширювати, щоб співали всі наші зірки.

А плюси – це те, що Ви взагалі це зробили. Це головний плюс. А організація? Режисерська задумка мені дуже сподобалась. Тобто, Михайло Крупієвський, я вважаю, один з кращих режисерів в країні стосовно таких дійств. А стосовно доробки – вони зроблені ще краще. Ну, прекрасному немає меж. Ви розумієте.
Головне, що хтось за це взявся, а далі - головне утримати, щоб це існувало далі. Ось це головне.

 

про залучення зірок не з України

Я думаю, що це зайві витрати коштів. Це цікаво, звичайно, якщо є багато коштів. Але якщо немає? Тобто в теперішній економічній кризі, я так розумію що грошей мало (в кого їх зараз багато?), а навіть якщо вони є, то вони зараз перейшли в такий економ-режим, розумієте? Мені здається, що вистачило б і наших українських зірок першої величини.

 

про Різдво в дитинстві

Раніше не було такої культури (коли я жив при Радянському Союзі) - культури святкування Різдва, на жаль, в тому регіоні, де був я.
Розумієте, в ті часи забороняли. Коли я хрестився в 16 років, то я від сільського ховався, щоб ніхто про це не знав. Тому, в принципі, такої культури не було святкування. Ми святкували Новий рік, святкували старий Новий рік. Але я вважаю, що було неправильно. Це була , напевно, не моя проблема, а проблема взагалі усього пострадянського простору. На західній Україні ця традиція більше збереглася. Хмельниччина – це вже центральна Україна (кордон західної і центральної України) – менше збереглася. Зараз це все виникає по-новому. Для мене Різдво і Пасха - це такі два найбільші свята, які я завжди святкую.

 

Про Різдво сьогодні

Моїм дітям дуже подобається це свято, і слава Богу.
І я звичайно приведу їх на «Наше Різдво»

Ал Ді Міола

Я двічі гордий своєю участю у фестивалі «Наше Різдво». По-перше, мені почесно його відкривати, тим більше, що це перший фестиваль! А по-друге, виступати для мене велика честь, адже фестиваль відвідує президент України Віктор Ющенко! І я не можу не хвилюватись як буде сприйнята наша програма, адже вона побудована на автентичних українських мелодіях і я дуже хочу , щоб її позитивно сприйняв український слухач!

Ал Ді Міола - відомий американський джазовий музикант (гітара, електроклавішні), композитор, керівник ансамблю). Один з найвідоміших сучасних гітаристів, якому вдалося домогтися концертно-віртуозної манери гри. Входити до числа провідних музикантів фьюжн (мэйнстрим-фьюжн, лірико-романтичного кул-фьюжн, фри-фьюжн і креативного джазу).

Є також одним з найбільш значних представників фламенко-джаза. Автор ряду експериментальних композицій. З 5 років навчався грі на ударних інструментах, в 8 років — на концертній гітарі. Захопився блюзом, рок-музикою й джазом, слухав і вивчав грамзапису популярних рок-гітаристів. Для вдосконалення своєї творчої особистості приїхав у Нью-Йорк, де познайомився й зав´язав дружбу з одним зі своїх кумирів — Ларрі Коріеллом, що став його наставником.

Після закінчення школи вступивши в Berklee College of Music у Бостоні (самий престижний джазовий коледж у США). З 1973 почав співробітничати з «Чиком» Коріа, виступав до його групи RETURN TO FOREVER. Займався студійною роботою , грав на акустичній гітарі й електрогітарі, різноманітних електричних інструментах, концертував як соліст. В 1979 примкнувши до гітарного комбо Джона Маклафліна (членами якого були також іспанський гітарист Пако Де Лусіа й Л. Коріелл).

Незабаром ставши постійним учасником цього ансамблю (тріо). Дав більше 50 концертів в Америці й Західній Європі, записував платівки як соліст своєї групи (Elegant Cipsy — 1976, Casino — 1977 і ін.) а також з іншими музикантами. Міжнародну популярність завоював завдяки винятковій віртуозній майстерності, яскравому імпровізаторському таланту, багатству фантазії, оригінальності мелодійного й гармонійного мислення, синтезу різноманітних стильових елементів - фрі-джазу, блюзу, неєвропейського етнічного музичного матеріалу, академічної концертної гітарної музики, іспанського фламенко, самби й босанови.

 

Спільний проект Ал Ді Міоли та Романа Гриньківа «Winter Night»

Співробітництво Романа із Ал Ді Міолою, привело до запису альбому “Winter Nights” виданого в США. Захоплення американського джазового авторитету Ал Ді Міоли українською музичною культурою було настільки велике, що, після кількох спільних з Романом виступів, в 1999 році з´явився їхній спільний диск «Winter Night» «Winter Night» шедевр , якого ніколи дотепер не було. В основі його- справжнє музичне надбання нашої країни.

Також Роман Гриньків написав кілька сюжетів для дуету «бандура - гітара», які увійшли в цей альбом. Романа можна назвати незвичайним джазменом, віртуозом або навіть бунтівником у жанрі, він справжній пророк свого особливого вчення, постулати якого проголошують струни його Інструменту.

 

про участь у фестивалі «Наше Різдво»

Я двічі гордий своєю участю у фестивалі «Наше Різдво».
По-перше, мені почесно його відкривати, тим більше, що це перший фестиваль!
А по-друге, виступати для мене велика честь, адже фестиваль відвідує президент України Віктор Ющенко! (А з керівників держав, я виступав лише перед президентом Вірменії)
І я не можу не хвилюватись як буде сприйнята наша програма, адже вона побудована на автентичних українських мелодіях і я дуже хочу , щоб її позитивно сприйняв український слухач!

 

про музичну програму

Програма, яку ми граємо з Романом різдвяна, особисто мені вона подобається надзвичайно, бо звучить і святково і казково водночас. Доречи, для мене було справжнім відкриттям те, що головна американська різдвяна мелодія - це українська мелодія «Щедрик» і що вона зовсім неріздвяна!
Можу чесно сказати, що пишаюсь тим фактом, що відкрив для Америки прекрасний український національний інструмент - бандуру.

 

про Різдво

А взагалі, в цьому році в мене вийшло подвійне Різдво, адже я перший раз я його відсвяткував дома, а в Україні - другий раз. Невідь не очікував, що так надзвичайно цікаво і смачно у вас його святкують!

Роман Гриньків (бандурист, композитор)

Але все ж таки людям хочеться по-мирському відсвяткувати Різдво, зіграти нібито своєрідну виставу, хоч на трошки побути маленьким Ісусом, який народжується, чи тими, хто прийшов з далеких країв, чи то просто зірку вертепну потримати. Кожній людині хочеться хоч доторкнутися до цього дійства, адже існує думка, що це свято нам дарує Бог, тому приймай його як подарунок з неба.

про «Наше Різдво»

Михайло Крупієвський придумав дуже цікаве об’єднання творчих сил і створення своєрідного різдвяного спектаклю – вертепу, де кожен представив щось виняткове із свого репертуару на різдвяну тему. Він поєднав в один і той же час, в одному і тому ж номері багато колективів одночасно. Тобто зробив те, що робиться у вертепі. Там завжди життя існує на трьох рівнях одночасно: найнижчій поверх займають чорні сили, найвищий - звісно духовні і посередині те, що між ними – світське життя.
Ці ніби зовсім різні вистави про одну й ту саму історію відбуваються одночасно і це було таким цікавим дійством, що захоплювало своєю триєслоюватістю.
І мені сподобалось, що це наслідував Михайло Крупієвський в своєму концерті. Це ідея показати те, як сьогодні Різдво може бути трансформовано в руках повідних виконавців.
Такі заходи як «Наше Різдво» потрібні дуже!
Вертеп – це своєрідний зв’язок. Те що є внизу, посередині і зверху, з’єднано не тільки сюжетною лінією, а ще поєднується своєрідними ниточками, різними трюками. І є там момент такий, що на кожного негативного героя повинне бути своєрідне віддзеркалення в іншому пласті, на поверх вище і навпаки. Тобто задум був глобальним. Дуже, напевно, «багато крові здав» Михайло Крупієвський, щоб відбувся цей проект. Тому що організувати таке багатожанрове шоу набагато складніше ніж організувати простенький такий собі концерт, скажімо, одножанровий.
Можу сказати, усе відбувалося дуже яскраво та було видовищне. Я впевнений, що та зйомка, яка була зроблена, жива і дуже захоплива. Та й виконавці старалися, кожен намагався не стільки там себе показати, скільки різдвяну програму представити і торкнутися глядача, його потаємної душі.
Але не думаю, що варто буквально повторювати історію народження Христового щороку. Діло в тому, що це потрібно відтворювати образно і кожен раз з іншого боку. І мені здається, вистачить смаку і талану режисерам-постановникам і самому ідейному засновнику цього всього Михайлу Крупієвському, зробити це оригінально.

Ті часи, коли люди закривалися в своїй шкарлупі, пройшли. Дуже інформативно насичений зараз час. І те що це відбувалося на «Нашому Різдві», це ніби велика сім’я, яка об’єдналася однією ідеєю подивитись щось. Після цього концерту, я впевнений, люди з натхненням, із таким святковим настроєм йшли додому і дома святкували.


про Різдвяний репертуар

На Різдво, обов’язково треба щось приготувати на різдвяну тему. Це майже те саме як господиня готує стіл на Різдво, щоб зробити свято. Так само кожен із виконавців хоче приготувати щось «смачненьке» з музичної сторони.
Мені здається, що привозити свої творчі надбання саме на Різдво це дуже символічно, тому що Різдво – це не тільки свято, це своєрідний початок. Як на Різдво народжується зірка (і щороку цей символ народження означає ніби іще одна надія), так само кожен митець хоче в такий містичний спосіб «народити» свій новий проект, дати йому нове життя. Наприклад я спеціально хочу зробити якусь програму, що б була поштовхом і основою, від якої мій би календарний рік розпочався б творчо!


творчі плани на Різдво

Просто грати свою музику під Різдво, під настрій – це мало цікаво. Я вважаю, що кожен з музикантів до цього проекту відноситься серйозно, бо більшість із них вірять в те, що як що з Різдва почнеться, так цілий рік тобі то й буде. Ясно ж, що я буду мікс робити, це ж не кобзарський вечір, буду старатися зробити щось нове, але я настільки хочу показати там бандуру об’ємно, щоб вона була там головним героєм, а з чим буду її поєднувати і на якому матеріалі, нехай це буде несподіванкою для всіх.


про Різдво в дитинстві

В мене теж було специфічне Різдво. Мама видавала цукерки з пташиним молоком, а то був дефіцит страшний. Де вона їх діставала, ніхто не знав. Але я знав, якщо тільки було Різдво, мама відкривала сервант, залазила туди з півголови і десь із далека викопувала два цукерка таких смачних. Це єдине, коли я їх їв - на Різдво.

Але Різдво стало Різдвом пізніше, в музичному училищі. Я дуже любив церковну музику. А єдине, що можна було послухати, це хор у церкві. А в ті радянські часи ганяли ж молодих. А я пішов у Володимирський собор, бо то ж близько було біля училища Глієра. Я перебіг парк, пробрався у церкву і слухав. Якраз на Різдво, там страшне було людей.
Але такі стояли комуністи, піонери і піонервожаті і виловлювали з натовпу таких, як я.
І довго я не послухав, бо мене за вуха звідти витягли. Адже, це ж ніби як злочинців виловлювали. За гратами мені страшно стало. Мені сказали: «Давай свій домашній телефон, будемо тебе провірять». Я набрав мамі. Думав, мама мене теж насварить, що я собі пригоду таку знайшов. І знаю, що подзвонили мамі (мама сварлива в мене дуже була), і так мама висварила за свого синочка цього міліціонера, що мене вивели ще й запитали, чи не треба мене машиною відвезти додому. З того моменту я знав, що Різдво – це таке духовне свято.

Пізніше я вже більше про це дізнався. Мене дуже схвилювало те, що в Ізраїлі, в храмі гроба Господнього на Різдво сходить Єрусалимський вогонь. Він сходить з неба якраз на наше Різдво. Не на католицьке, не на якесь інше, а на наше….

Але все ж таки людям хочеться по-мирському відсвяткувати Різдво, зіграти нібито своєрідну виставу, хоч на трошки побути маленьким Ісусом, який народжується, чи тими, хто прийшов з далеких країв, чи то просто зірку вертепну потримати.
Кожній людині хочеться хоч доторкнутися до цього дійства, адже існує думка, що це свято нам дарує Бог, тому приймай його як подарунок з неба.

Олег Скрипка

Я народився в Таджикистані, якийсь час жив в Росії… А про Різдво вперше взагалі почув у Франції, коли поїхав туди після розвалу Радянського Союзу. Я почув, що там є свято, яке французькою називають Noël і святкують 24 грудня. Мені було дуже цікаво, що це таке… Я з’ясував, що «Noël» - це «Різдво». Потім я взагалі довідався, що у грудні та січні є дуже багато свят. Різдво в Україні – це знайомленням з традиціями, з корінням. Це дуже важливо для мене особисто і для українців загалом.

про участь у проекті "Наше Різдво"

Я погодився миттєво! По-перше я добре знаю Тараса Чубая, який, власне, є головним ініціатором цієї події. Цей проект є дуже важливий і вчасний для нашого суспільства. Захід мав гарний резонанс. І участь і попередні репетиції з «Лє Гранд Оркестром» особисто мені принесли багато задоволення. Вже надійшла пропозиція прийняти участь в наступному році і я з великим задоволенням це зроблю. Адже дуже хочеться, щоб «Наше Різдво» став традиційним проектом. І щоб кожного року проходив очікувано та гучно. Зі свого боку докладу усіх залежних від мене зусиль, щоб цей проект пройшов якісно.

 

про Плюси й мінуси проекту

Цей проект дуже складний. Його формат передбачає дуже дорогі витрати. Розумію, що знайти гроші на такий нього дуже нелегко. Тому підозрюю, що гроші шукаються до останнього моменту. В такій невизначеній ситуації ти, як організатор, не можеш себе комфортно почувати. Фінансовий неспокій дуже заважає роботі. До того ж, такий масштабний та відповідальний проект, коли потрібно зібрати Палац Спорту, дуже залежить, від телебачення. Тут необхідне партнерство хоча б з одним з потужних телеканалів. Також, є неабияка залежність від спонсорів. Наприклад, у випадку зі своїми власними проектами, якщо виникають певні фінансові проблеми, то я можу сам їх закривати. А з таким великим проектом, як «Наше Різдво» - дуже дорогим, ти вже нічого не зробиш. Тим паче, у нас така нестабільність в суспільстві. Це є небезпечний момент цього проекту. Тому хочу побажати організаторам терпіння та витримки долати всі перешкоди, оскільки той резонанс, який викликає цей проект, вартий всього.

 

про Різдво

Так склалося, що моє культурне виховання відбувалося за межами України. Я народився в Таджикистані, якийсь час жив в Росії… А про Різдво вперше взагалі почув у Франції, коли поїхав туди після розвалу Радянського Союзу. Я почув, що там є свято, яке французькою називають Noël і святкують 24 грудня. Мені було дуже цікаво, що це таке… Я з’ясував, що «Noël» - це «Різдво». Потім я взагалі довідався, що у грудні та січні є дуже багато свят. Прочитавши багато літератури довідався, як святкують Різдво в різних релігіях та країнах. Різдво в Україні – це знайомленням з традиціями, з корінням. Це дуже важливо для мене особисто і для українців загалом. На Східній Україні менше знають ці традиції, ніж на Західній. А їх треба вивчати і шанувати. І «Наше Різдво» - гарний привід хоча б для того, щоб вивчити гарні автентичні колядки. Бо діти колядують по Україні, але як правило, це зводиться до банального «дайте п’ятака…»… І гарно, коли господарі роблять зауваження: «Ви так хочете п’ятака – заспівайте справжню колядку». Діти, побачивши це по телевізору, можуть встигнути її вивчити і таки проспівати. Повірте, це вагома причина для проведення «Нашого Різдва».

Тарас Чубай гурт «Плач Єремії»

Я буду нетрадиційне щось пробувати робити, а власне щось нове. Тобто сучасну фактично коляду. Ми зараз починаємо, пробуємо таку співпрацю з Костиком Москальцем робити. Пробуємо написати сучасну коляду - коляду, яка з’являється зараз. Але, звичайно, що в якомусь сенсі воно буде і традиційне трохи. Але це буде сучасна коляда.

Тарас Чубай та гурт «Плач Єремії» завоювали собою простір української-інтелектуальної культури ще на початку 90-х. Вони належать до когорти тих музикантів, які збирають аншлаги у великих залах України та мають постійних своїх шанувальників. Тарас Чубай ще відомий тим, що він є сином українського поета Грицька Чубая. За словами Івана Дзюби, він був “однією з найпривабливіших і найзворушливіших легенд українського безчасся 70-80х років ХХ століття ”. Він прожив лише 33 роки. Магічне число, магічне життя, магічна творчість, дивовижним чином пронизана мотивами обраності та винятковості..., але дякуючи пісням сина, він продовжує жити і в ХХІ столітті.

Гурт «Плач Єремії» - це легенда української музики, яка виростила не одне покоління молодих українців, які поважають «Наше». Саме Тарас Чубай переспівав та подав у новій обробці пісні УПА, пісні Івасюка та різдвяних колядок, які наспівувала нам у дитинстві бабуся.

Різдвяна програма Тараса Чубая та гурту «Плач Єремії» у фестивалі «Наше Різдво» проходить у супроводі камерного оркестру «Віртуози Львова» і музичної формації «Піккардійська терція».
Програма сформована з пісень Тараса на вірші його батька Грицька Чубая, творів відомого українського композитора Володимира Івасюка і деяких авторських пісень Тараса Чубая, але основною родзинкою програми є колядки у виконанні гурту «Плач Єремії».

 

про участь у проекті "Наше Різдво"

«Наше Різдво» - це мій бренд був давно. Я ще в 1998 році випустив альбом, який називався «Наше Різдво». Це дуже важливо для цього проекту. І фактично, можна вказати, це ще тоді почалось – ці всі ідеї. Коли ми з Михайлом святкували якось Різдво у Львові, то ми прийшли до такої спільної думки, що цей проект треба розвинути до чогось широкого такого. І почали про це розмови. Тобто це кілька років тривали розмови і така моральна підготовка до цього проекту. Звичайно, багато людей відчуває потрібність цього. Цього бракує в Києві, бракує взагалі в Україні. Люди забувають свої традиції і, відповідно, так неповноцінно чуються в цьому світі. Мені здається, що цей проект цікавий всім. В мене було абсолютного враження, що публіка, яка прийшла на це дійство, вона отримала все, на що багато років чекала. І, знаєте, треба сказати, ми трохи задовго це все робили. Це раніше вже треба було почати робити.

 

про основний музичний принцип ( що це не є концерт – «зборняк», а фестиваль), про музичний матеріал і про те чи зможуть виконавці підтримати ось таку високу досить планку

Я теж за це переживаю, бо, звичайно, це складне завдання, і важко перестроїтись музикантам. Але з іншого боку, мені здається, - це для них може бути школа. Я таку школу для себе влаштував в свій час. Почав серію альбомів «Наше». Зокрема це було «Наше Різдво» , «Наш партизани», «Наш Івасюк»… Просто нашим музикантам треба вивчити нашу культуру, бо вони просто імітують зразки, копіюють з заходу, а мало туди свого вкладають. І для цього їх трошки треба заставити попрацювати. Напевне, що це назавжди буде добре вдаватись на початку, але завжди десь мусить бути цей початок.

Я взагалі в першу чергу пропоную не написати обов’язково новий твір, який приурочений, як це за радянськими стандартами. А йдеться про те, щоб люди спробували поколядувати. Тому що багато наших артистів через те, що виросли, скажімо, не на західній Україні, не в традиціях, - вони просто повинні познайомитись з цим матеріалом. Навіть якщо з цього нічого не вийде, для мене це така місія стимулювати якесь ознайомлення їх з колядками, з цією традицією, в першу чергу. А потім ми вже подивимось на результат.

 

про перспективи

З часом з’явиться інтимність, тому що акції «Наше Різдво» будуть не тільки масштабні, а ми розраховуємо в майбутньому на такі інтимні стадії акцій в міжкамерних залах, які паралельно будуть відбуватися з такими більшими концертами. І я думаю, що всі-всі артисти і я , думаю, також буду задоволений. Тобто ми хочемо і будемо крім гала-концерту такого великого робити якісь маленькі камерні концерти кожного виконавця зокрема. І не завжди обов’язково, що треба кожного виконавця потім показати в гала-концерті. Це вже ми будемо бачити по матеріалах, виберемо, хто буде посилатись на гала-концерт. Тобто нам головне створити такий настрій. Настрій має бути різдвяний, мають відбуватись якісь різдвяні дійства, приємні різдвяні концерти, на яких не обов’язково тільки колядувати. Так, можна просто грати настроєву музику. Має бути відчуття свята. І поступово Україна повинна зрозуміти, що це найважливіше свято.

 

про власні творчі перспективи

Я буду нетрадиційне щось пробувати робити, а власне щось нове. Тобто сучасну фактично коляду. Ми зараз починаємо, пробуємо таку співпрацю з Костиком Москальцем робити. Пробуємо написати сучасну коляду - коляду, яка з’являється зараз. Але, звичайно, що в якомусь сенсі воно буде і традиційне трохи. Але це буде сучасна коляда. Я не впевнений, що ми встигнемо це до цього фестивалю зробити, але обов’язково воно з’явиться. І взагалі ми будемо далі пробувати ці експерименти робити.

 

про Різдво в період економічної кризи

Я думаю, що Різдво саме-по-собі відсуне на задній план всі ці проблеми. Тим більше що багато цих проблем просто спричинені панікою такою. Насправді життя простої людини було вже настільки складне, що вже далі нікуди гірше. Тому особливо гірше воно не стане, якщо воно було так вже погано. Але свято - воно якраз повинно відсунути це все на задній план. Люди повинні тішитись народженням Бога, як це стається вже.

 

про Різдво в дитинстві

Я сьогодні думаю, що відчуття самого дитинства приблизно повторюється.
Але звичайно, що це було найбільше враження завжди. Тому що це було щось супер особливе, супер ексклюзивне. І дитина це завжди відчуває. Коли збирається родина. Вечеря з родиною…
Що таке Різдво? Відбувається просте дійство, яке готується довший час. Спочатку піст. Перше свято, яке віщує про те, що почалися різдвяні свята, - це Миколая. Тобто подарунки дитина отримує. Після того весь час відчувається підготовка: що всі готуються, готуються і чогось очікують. І нарешті – оця вечеря родинна, після якої уже всі виходять на вулицю, починають ходити в гості, колядувати, з’являються вертепи. І просто якийсь тотальний колосальний настрій з’являється і фантастично піднесене таке відчуття. І, зрештою, для мене це завжди повторюється, де б я не був: чи це у Львові, чи це у Києві, чи то під Києвом, де я тепер живу. Це все одно якимсь чином стається. Це якесь таке чудо, яке завжди повторюється.

 

про Різдво в сьогодні

В мене діти після Різдва ще колядують мінімум півроку, настільки на них це велике враження справляє. Тобто це для них фактично перші рази зараз. Так. І я радий, що наймолодша - це для неї взагалі перше Різдво було. І вона відразу потрапила на національний канал в ролі божого дитяти.
І я думаю, що десь на рівні підсвідомо у неї там дуже цікаві враження.

про тебе самого

Я насправді мало маю часу над собою в цьому зосереджуватись, але, скажімо, є такі думки. Я , можливо, буду нетрадиційне щось пробувати робити, а власне щось нове. Тобто сучасну фактично коляду. Ми зараз починаємо, пробуємо таку співпрацю з Костиком Москальцем робити. Пробуємо написати сучасну коляду - коляду, яка з’являється зараз. Але, звичайно, що в якомусь сенсі воно буде і традиційне трохи. Але це буде сучасна коляда. Я не впевнений, що ми встигнемо це до цього фестивалю зробити, але обов’язково воно з’явиться. І взагалі ми будемо далі пробувати ці експерименти робити.

Ведучі